Аб'єктне мистецтво

Аб'єктне мистецтво — це твори, які досліджують теми, що порушують і загрожують нашому відчуттю чистоти, цілісності та порядності, зокрема через звернення до тіла й тілесних функцій. Термін походить від латинського abicere («відкидати») і спирається на теорію філософині та психоаналітикині Юлії Крістевої, викладену в есе «Сили жаху» (1980). Крістева описала «аб'єкт» як те, що людина відкидає, аби зберегти власні межі, — виділення, тілесні рідини, розпад, усе, що розмиває кордон між суб'єктом і об'єктом. Як художня категорія аб'єктне мистецтво набуло поширення наприкінці 1980-х і в 1990-х роках, коли митці свідомо зверталися до відразливого, тілесного та табуйованого, щоб оскаржити ідеали краси й соціальні норми. До цього напряму часто відносять роботи Синді Шерман, Роберта Ґобера, Кікі Сміт та Пола Маккарті. Використовуючи образи тіла, хвороби, смерті й тілесних відходів, ці художники ставили питання ідентичності, статі, смертності та суспільного витіснення, змушуючи глядача зіткнутися з тим, що зазвичай приховують.