Абстрактний експресіонізм

Абстрактний експресіонізм — термін, що застосовується до нових форм абстрактного мистецтва, розроблених американськими художниками у 1940-х та 1950-х роках. Ці твори часто характеризуються жестовими мазками пензля або створенням знаків, великим масштабом полотен, а також враженням спонтанності та безпосереднього емоційного вислову. Рух став першим художнім напрямом, що зробив Нью-Йорк, а не Париж, центром світового мистецтва повоєнної доби. У русі виділяють дві основні течії. Перша — «живопис дії», представлений Джексоном Поллоком, який розливав і розбризкував фарбу по розстеленому на підлозі полотні, та Віллемом де Кунінгом з його енергійними мазками. Друга — «живопис кольорового поля» Марка Ротко й Барнетта Ньюмена, де великі площини кольору створюють медитативний, майже сакральний ефект. На формування напряму вплинули сюрреалізм, ідея автоматизму й досвід європейських емігрантів. Абстрактний експресіонізм наголошував на процесі творення, індивідуальному жесті та психологічній глибині, ставши визначальним для розвитку післявоєнного мистецтва.