Естетичний рух

Естетичний рух виступав за чисту красу та принцип «мистецтво заради мистецтва» (l'art pour l'art), підкреслюючи візуальні та чуттєві якості мистецтва й дизайну над практичними, моральними чи наративними аспектами. Прибічники руху заперечували вікторіанську вимогу, щоб мистецтво повчало або несло суспільну користь, і натомість стверджували, що твір виправдовує сам себе одним лише своїм існуванням і красою. Рух розквітнув у Британії в 1860–1880-х роках і охопив не тільки живопис, а й декоративне мистецтво, літературу та інтер'єрний дизайн. Серед провідних постатей — художник Джеймс Ебботт Макнейл Вістлер, чиї «ноктюрни» й «симфонії» уподібнювали живопис музиці, а також письменник Оскар Вайлд, який став красномовним речником естетизму. Важливий внесок зробили Данте Габріель Россетті та Едвард Берн-Джонс. У декоративній сфері рух проявився через мотиви соняшника, павичевого пера й японського мистецтва. Естетичний рух підготував ґрунт для символізму, ар-нуво й модерністського уявлення про автономію мистецтва.