Антропофагія

Антропофагія буквально означає канібалізм (поїдання людини), однак як художній термін вона пов'язана насамперед із бразильським модернізмом. Поняття походить від «Маніфесту антропофагії» (Manifesto Antropófago), опублікованого письменником Освалдом ді Андраде 1928 року. Метафора «культурного канібалізму» пропонувала стратегію, за якою бразильська культура має «поглинати» європейські впливи, засвоювати їх і перетворювати на щось нове й самобутнє, замість пасивно копіювати колоніальні зразки. Ідея спиралася на образ корінних народів, що ритуально поїдали ворога, аби перейняти його силу. У мистецтві її яскраво втілила художниця Тарсіла ду Амарал, зокрема в картині «Абапору» (1928), що надихнула сам маніфест. Пізніше, у 1960-х роках, антропофагія стала концептуальною основою руху «Тропікалія», який охопив музику, кіно й візуальне мистецтво; його представники, хоч і мали коріння в Бразилії, свідомо черпали впливи з Європи та Америки, «перетравлюючи» їх у гібридну національну форму. Антропофагія лишається впливовою концепцією постколоніальної теорії про культурну ідентичність і привласнення.