Модерн (Арт-нуво)

Модерн, або арт-нуво, — це міжнародний стиль зламу XIX–XX століть, що прагнув оновити мистецтво, обʼєднавши живопис, графіку, архітектуру та ужиток у цілісний художній ансамбль. Його серцевиною є культ природної, органічної форми: звивиста «удароподібна» лінія, рослинні пагони, квіти, стебла, хвилі волосся та витягнуті жіночі постаті. Художники модерну свідомо уникали прямого кута й симетрії, надаючи перевагу текучому асиметричному ритму, декоративній площинності та вишуканим кольоровим гамам приглушених, пастельних тонів із золотом. Стиль активно послуговувався новими матеріалами — кованим залізом, склом, керамікою — та технікою літографського плаката, що зробив мистецтво частиною міського довкілля. У різних країнах він мав власні імена: «сецесіон» у Відні, «югендштиль» у Німеччині, «стиль Ліберті» в Італії. Знаковими постатями є Альфонс Муха з його плакатами й декоративними панно, Густав Клімт із мозаїчною орнаментикою та архітектор Віктор Орта. Важливе місце в естетиці модерну посідав японський вплив, передусім гравюра укійо-е, з якої художники запозичили сміливе кадрування, площинність та декоративний ритм. В Україні модерн яскраво розкрився в архітектурі Владислава Городецького у Києві та у творчості майстрів, повʼязаних із народним орнаментом, зокрема в графіці Георгія Нарбута, який поєднав європейський модерн із українською традицією й заклав основи національної книжкової школи. Помітний слід стиль лишив і в галицькій сецесії Львова з її пластичними фасадами та вітражами. Модерн став останнім великим цілісним стилем, що охопив усі сфери візуальної культури, і водночас підготував ґрунт для авангардних експериментів початку XX століття.