Чорний Атлантик

Чорний Атлантик (Black Atlantic) — це концепція, запропонована британським соціологом і культурологом Полом Ґілроєм у його впливовій книзі «The Black Atlantic: Modernity and Double Consciousness» (1993). Термін описує культурний простір, що охоплює Африку, Америку, Карибський басейн та Європу — регіони, поєднані трансатлантичною работоргівлею та її наслідками. Ґілрой доводив, що чорну культуру не можна зводити до однієї нації чи етнічної приналежності, оскільки вона сформувалася в постійному русі, обміні та злитті людей, ідей і мистецьких форм через Атлантику. Концепція кидає виклик вузьким національним і расовим наративам, наголошуючи на транснаціональному, гібридному характері модерності. Ґілрой використовував образ корабля як символ руху, торгівлі та культурного обміну. У царині візуального мистецтва ідея Чорного Атлантику надихнула численних художників діаспори осмислювати спадщину рабства, міграції та подвійної свідомості. Термін став наріжним для постколоніальних студій, дослідження діаспори й сучасного мистецтва, пропонуючи спосіб розуміти культуру як мережу зв'язків, а не як замкнену традицію, прив'язану до одного місця чи народу.