Борщівська вишивка
Локальна традиція вишивки жіночої сорочки Борщівщини (Тернопільська область, Західне Поділля), впізнавана за густим шиттям чорною вовняною ниткою на рукавах.
Борщівська вишивка побутує в місті Борщів і селах довкола нього на півдні Тернопільщини. Регіонально вона належить до вишивки Західного Поділля, для якої загалом характерні темна гама — чорний у поєднанні з темно-вишневим або жовтим — і візерунок, що суцільно заповнює поле рукава.
Борщівську сорочку шили вовняною ниткою — чорною або білою; головна оздоба зосереджена на рукавах. Чорний колір був визначальним саме для давніх сорочок, тому найвідоміший різновид називають «чорною борщівською сорочкою». Серед сучасних майстрів традиції — Ірина Герман та Іван Кузишин.
«Борщівську народну вишивку» внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 2020 року. У переліку зазначено не лише Борщівщину, а й осередки, де традицію підтримують нині, — в інших районах Тернопільщини, на Івано-Франківщині, у Львові, Києві, Запоріжжі та в українських громадах США. У списках ЮНЕСКО елемента немає. Борщівська вишивка — не синонім подільської: це одна з локальних традицій Західного Поділля.
