Капіталістичний реалізм

Капіталістичний реалізм — рух, що виник у Дюссельдорфі та Берліні в Німеччині близько 1963 року, аби кинути виклик домінувальному впливу американського поп-арту в західному світі й водночас іронічно обіграти офіційне мистецтво тоталітарних режимів. Сама назва є пародійним обігруванням терміна «соціалістичний реалізм» — приписаного зверху офіційного стилю комуністичних держав; митці перенесли цю логіку на суспільство споживання, зробивши предметом мистецтва рекламу, товари й масову культуру Заходу. Напрям заснували художники Ґергард Ріхтер, Зіґмар Польке та Конрад Люеґ (згодом відомий як галерист Конрад Фішер). У 1963 році Ріхтер і Люеґ влаштували провокативну акцію в меблевому магазині в Дюссельдорфі, представивши повсякденне середовище як художню експозицію. Роботи капіталістичного реалізму зверталися до образів із газет, реклами й побутових товарів, часто трактуючи їх зі стриманою, критично-відстороненою іронією, на відміну від яскравого американського поп-арту. Рух відобразив специфічний німецький досвід повоєнного економічного дива й розділеної країни та став важливим етапом у формуванні впливових індивідуальних практик, насамперед Ґергарда Ріхтера.