Крейда

Крейда — це м'який порошкоподібний матеріал для малювання й письма, який традиційно виготовляли з природних гірських порід, багатих на карбонат кальцію. У малюнку використовують передусім три натуральні різновиди крейди: чорну (з вуглистого сланцю), червону, відому як сангіна (з червоної залізовмісної глини — гематиту), і білу (з м'якого вапняку або гіпсу). Ці природні крейди формували в тонкі палички чи вставляли в тримачі, що дозволяло проводити ними лінії, розтушовувати й моделювати об'єм. Крейдяний малюнок досяг розквіту в добу Відродження та бароко й став одним із головних засобів підготовчого рисунка й самостійних творів. Особливо цінувалася техніка à trois crayons — поєднання чорної, червоної та білої крейди на тонованому папері, що дозволяло майстрам передавати колір шкіри й м'які світлотіньові переходи. До крейди зверталися Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Пітер Пауль Рубенс, Антуан Ватто та безліч інших рисувальників. Біла крейда часто застосовувалася на темних поверхнях для нанесення відблисків і найсвітліших акцентів. У сучасності поряд із природною крейдою поширилися штучні пастельні й крейдяні олівці, однак традиційний крейдяний рисунок і досі лишається класичним засобом академічного малюнка.