Концептуальна фотографія

Концептуальна фотографія — тип фотографії, у якому знімок насамперед ілюструє чи втілює ідею, а не прагне суто естетичного або документального зображення дійсності. Постала вона в межах концептуального мистецтва 1960–70-х років, коли думка, задум і мова стали важливішими за майстерність виконання. У цьому підході фотографія часто виступає лише способом зафіксувати перформанс, дію, серію чи логічну послідовність, а не самодостатнім «гарним кадром». Художники, як-от Джон Балдессарі, Софі Калль, Ед Рушей чи Бернд і Гілла Бехер зі своїми типологіями промислових споруд, використовували камеру як інструмент дослідження, класифікації та критики самого медіуму. Концептуальна фотографія нерідко супроводжується текстом, інструкцією або системою правил, які й формують смисл твору. Цей інтелектуальний, ідейно орієнтований підхід суттєво розширив межі фотографії й вплинув на сучасне мистецтво, зокрема на практики українських авторів, що поєднують зображення з осмисленням пам'яті, історії та ідентичності.