Розмовна картина

Розмовна картина (conversation piece) — тип неформального групового портрета невеликого розміру, на якому зображено кілька осіб — найчастіше членів однієї родини, іноді друзів чи знайомих — у домашньому інтер'єрі, вітальні чи в саду. Персонажі зазвичай заглиблені в невимушену дію: бесіду, чаювання, музикування, гру, прогулянку, — що й дало жанру назву. На відміну від офіційного парадного портрета, розмовна картина прагне передати природність поведінки, приватність побуту й соціальні зв'язки між героями. Жанр особливо розквітнув в Англії у XVIII столітті, коли заможне дворянство й буржуазія прагнули увічнити свій статус, майно та родинні зв'язки в затишній, а не помпезній формі. Провідними майстрами розмовної картини були Вільям Гоґарт, а також Артур Девіс, Йоганн Зоффані й молодий Томас Ґейнзборо. Такі полотна є цінним джерелом для істориків, бо детально фіксують інтер'єри, костюми, меблі, манери й дозвілля доби. Розмовна картина відображала нову буржуазну культуру приватності та сімейних цінностей, ставши характерним явищем англійського мистецтва епохи Просвітництва.