Документальна фотографія

Документальна фотографія — стиль фотографії, що забезпечує пряме, точне й правдиве зображення людей, місць, об'єктів і подій; вона часто застосовується в репортажах і покликана свідчити про реальність. На відміну від постановочної чи суто художньої фотографії, документалістика прагне мінімального втручання у сюжет, наголошуючи на достовірності та контексті. Її традиція сягає XIX століття, а розквіту зазнала у XX, коли фотографи фіксували соціальні негаразди, війни та повсякдення. Класиками жанру вважають Якоба Ріїса й Льюїса Гайна, які знімали умови життя бідняків та дитячу працю, а також майстрів фоторепортажу з агенції Magnum. Документальна фотографія відіграє ключову роль у формуванні історичної пам'яті та громадянської свідомості. В Україні вона набула особливого значення під час Революції Гідності та війни, коли фотографи, часто ризикуючи життям, документують злочини, страждання й стійкість людей, створюючи візуальний архів національної історії.