Гравюра

Гравюра різцем (engraving) — техніка високоточного інтагліо-друку, за якої зображення вирізають безпосередньо на металевій (зазвичай мідній) пластині за допомогою штихеля — сталевого різця з V-подібним профілем. Митець фізично видаляє метал, прокладаючи чисті, чіткі борозни, які потім заповнюють фарбою; надлишок стирають із поверхні, і під тиском преса фарба з борозен переходить на зволожений папір. Техніка вимагає великої майстерності й сили, бо кожна лінія прорізається вручну, а виправлення майже неможливі. Гравюра розвинулася в Європі у XV столітті й досягла вершин у творчості Альбрехта Дюрера, чиї аркуші вражають тональним багатством, досягнутим самою лише щільністю штрихування. Століттями репродукційна гравюра була головним засобом тиражування й поширення зображень до появи фотомеханічного друку. В Україні мідьоритна гравюра розквітла у XVII–XVIII століттях у майстернях Києво-Печерської лаври, ставши важливою частиною барокової книжкової культури.