Середовища

«Середовища» — термін, який використовують як альтернативну назву для інсталяційного мистецтва. Він позначає змішані медіа-конструкції або асамбляжі, зазвичай розроблені для конкретного місця й на тимчасовий проміжок часу, у які глядач може фізично увійти й пережити їх усім тілом. На відміну від традиційної картини чи скульптури, які споглядають на відстані, «середовище» огортає відвідувача, перетворюючи його з пасивного спостерігача на учасника простору. Поняття набуло поширення наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років, коли митці почали виходити за межі рами й п'єдесталу, створюючи цілісні просторові ситуації. Ключовою постаттю був Аллан Капроу, який власне поєднав ідею середовищ із хеппенінгами; його ранні заповнені предметами кімнати стали взірцем жанру. До традиції середовищ належать також роботи Клааса Ольденбурга, Едварда Кінгольца з його похмурими життєподібними «табло», а також численні експерименти поп-арту та неодадаїзму. Історично термін «середовища» позначає важливий етап переходу від об'єктного мистецтва до просторового досвіду, який згодом оформився в самостійну галузь інсталяції.