Фантастичний реалізм

Фантастичний реалізм — напрям, пов'язаний передусім із групою художників, які працювали наприкінці 1940-х — 1950-х років у Відні й утворили так звану Віденську школу фантастичного реалізму. Їхня творчість поєднувала бездоганну живописну техніку старих майстрів — тонке лесування, ретельну деталізацію, глибокий простір — з інтересом до сучасних мистецьких течій, символізму, міфології, релігії та психоаналізу. Уявлення про несвідоме, сни й архетипи вони втілювали в химерних, часом гротескних образах, що поєднували правдоподібність деталей із неможливими, фантасмагоричними видіннями. Провідними майстрами школи були Ернст Фукс, Рудольф Гауснер, Арік Брауер, Вольфґанґ Гуттер та Антон Лемден. На їхній стиль вплинули пізня готика, Ієронім Босх, Пітер Брейгель та сюрреалізм, однак, на відміну від сюрреалістичного автоматизму, віденці свідомо культивували старанне ремесло й академічну майстерність. Фантастичний реалізм став важливим прикладом повоєнного повернення до фігуративності й міфологічної уяви в час, коли панувала абстракція, і засвідчив тривкість візіонерської, символічно насиченої традиції в європейському мистецтві XX століття.