Фреска

Фреска — техніка настінного живопису, за якої водорозчинні пігменти наносять безпосередньо на свіжу вологу вапняну штукатурку (італ. buon fresco — «справжня фреска»). Під час висихання й хімічної реакції карбонізації вапна фарба вбирається в поверхню й стає невід'ємною частиною стіни, що забезпечує надзвичайну довговічність. Художник мусить працювати швидко, ділянками (джорнате), поки штукатурка волога, бо після висихання виправлення неможливі. Фреска сягає античності (мінойські розписи Криту), а вершини досягла в італійському мистецтві — від Джотто до Мікеланджело з його склепінням Сикстинської капели. В Україні фреска має тисячолітню традицію: домонгольські розписи Софійського собору в Києві XI століття та фрески Кирилівської церкви належать до найдавніших пам'яток монументального мистецтва. На початку XX століття Михайло Бойчук і його школа відродили монументальний фресковий живопис, спираючись на візантійську й народну спадщину; трагічно, що більшість їхніх творів було знищено тоталітарним режимом.