Фротаж

Фроттаж (від фр. frotter — «терти») — сюрреалістичний, «автоматичний» метод творення, за якого аркуш паперу кладуть на текстуровану поверхню — деревину, листя, тканину, камінь — і натирають олівцем чи іншим сухим матеріалом, унаслідок чого на папір переходить рельєфний візерунок основи. Техніку як художній прийом винайшов Макс Ернст близько 1925 року: за легендою, натхнення прийшло до нього від споглядання потертих мостин старої підлоги. Ернст сприймав отримані фактури як своєрідні «видіння» — відправну точку для уяви, з якої проступали фантастичні ліси, істоти й пейзажі; ці роботи він об'єднав у серію «Природнича історія». Для сюрреалістів фроттаж, як і декалькоманія та фумаж, був способом залучити випадок і підсвідоме, обійшовши свідомий контроль розуму. Простота й доступність зробили фроттаж популярним не лише в мистецтві, а й у художній освіті та дитячій творчості, де він розвиває чутливість до текстури й уяву.