Графіт

Графіт — металево-сірий кристалічний різновид вуглецю, один із найпоширеніших матеріалів для письма й малювання. Найчастіше його використовують у формі олівця, де тонкий графітовий стрижень укладено в дерев'яну оправу, проте графітовий порошок і пресовані палички також слугують художникам як самостійний засіб. М'якість або твердість грифеля позначають літерами (від H — твердий до B — м'який), що дозволяє отримувати від блідих сріблястих ліній до глибоких оксамитово-чорних тонів. Матеріал легко розтушовується, стирається гумкою й добре надається до тонкого штрихування та тонального моделювання. Графітовий олівець у сучасному вигляді постав наприкінці XVIII століття, коли Ніколя-Жак Конте розробив спосіб змішування меленого графіту з глиною й випалювання стрижнів — це дало змогу регулювати твердість. Відтоді графіт став основним інструментом підготовчого рисунка, ескізів та навчальних штудій в академіях мистецтв, зокрема в українських художніх школах. Ним виконують як швидкі начерки, так і завершені станкові рисунки. Універсальність, доступність і точність зробили графіт незамінним у практиці художників, архітекторів і дизайнерів.