Хепенінг

Хеппенінг — театралізована подія, створена художниками спочатку в Америці наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років, що поєднувала елементи образотворчого мистецтва, театру, музики й повсякденного життя в незапланованому або частково імпровізованому дійстві. На відміну від традиційної вистави, хеппенінг зазвичай не мав чіткого сюжету, сцени й поділу на акторів і глядачів: учасники часто ставали співтворцями події, залучалися до дій, руху й безпосереднього переживання. Термін увів і закріпив американський художник Аллан Капроу, який 1959 року влаштував у нью-йоркській галереї подію під назвою «18 хеппенінгів у 6 частинах». Витоки жанру сягають дадаїзму, ідей композитора Джона Кейджа про випадковість і повсякденний звук, а також дії живопису. Хеппенінги наголошували на процесі, тілесності, миттєвості й неповторності досвіду, а не на створенні тривкого об'єкта, тож вони споріднені з ефемерним мистецтвом. Цей жанр був тісно пов'язаний із рухом Флюксус і став важливим попередником перформансу як самостійної мистецької форми. Хеппенінг радикально розширив межі мистецтва, стерши грань між твором і життям та між митцем і публікою.