Інтерактивне мистецтво

Інтерактивне мистецтво — це форма мистецтва, що залежить від участі глядача: твір реалізується не як завершений об'єкт для споглядання, а як процес, який глядач своїми діями активує, змінює або завершує. Реакція може бути фізичною (дотик, рух, голос), просторовою (переміщення тілом крізь інсталяцію) чи цифровою (взаємодія з сенсорами, камерами й програмним кодом). Тим самим межа між автором і публікою розмивається, а глядач стає співтворцем; кожен сеанс взаємодії породжує унікальний перебіг подій. Витоки інтерактивності лежать у кінетичному мистецтві, гепенінгах та експериментах Флуксусу 1960-х років, коли митці залучали публіку до дії. З появою комп'ютерів, сенсорів і мереж наприкінці XX століття інтерактивне мистецтво розквітло у вигляді медіаінсталяцій, робіт із доповненою реальністю та адаптивних середовищ. Такі художники, як Мирон Крюґер із «Videoplace» чи Рафаель Лозано-Геммер, створювали простори, що відповідають на присутність людей. Інтерактивне мистецтво порушує питання авторства, тілесності й участі, лишаючись важливим напрямом сучасних медіапрактик, у тому числі в українській цифровій сцені.