Ліногравюра

Ліногравюра — техніка високого друку, споріднена з деревориту, але за поверхню використовує лінолеум, у якому вирізують малюнок і з якого потім друкують. Художник видаляє ділянки, що мають лишитися білими, а опуклі частини, що зберігаються, укриває фарбою й притискає до паперу. М'якість лінолеуму, який ріжеться однаково легко в усіх напрямках, дозволяє вільні, енергійні лінії та великі кольорові площини, робить техніку доступною й виразною. Ліногравюра з'явилася на початку XX століття; її мистецький потенціал розкрили німецькі експресіоністи, а згодом Анрі Матісс і особливо Пабло Пікассо, який продемонстрував метод друку кількома кольорами з однієї пластини. Через простоту й демократичність техніка широко застосовувалася в плакаті, книжковій графіці та навчанні. В українському мистецтві XX століття ліногравюра стала важливим засобом станкової та книжкової графіки, зокрема у творчості майстрів, що розвивали національну графічну школу.