Літографія

Літографія (від грецького lithos — «камінь» і graphein — «писати») — техніка плоского друку, що ґрунтується на взаємному відштовхуванні жиру й води. Художник малює зображення жирним олівцем чи тушшю на гладенькому вапняковому камені або металевій пластині; поверхню обробляють так, що зображувальні ділянки притягують друкарську фарбу, а незображувальні, зволожені водою, її відштовхують. На відміну від інтагліо чи високого друку, тут немає ані заглиблень, ані рельєфу — друк відбувається з рівної поверхні. Літографію винайшов Алоїз Зенефельдер у Мюнхені близько 1796 року. Техніка швидко здобула популярність завдяки здатності точно відтворювати вільний рисунок; її блискуче використовували Оноре Дом'є в політичній карикатурі, Тулуз-Лотрек у кольорових афішах та Одилон Редон. Літографія відкрила добу масового тиражованого зображення й лишається важливим засобом художньої графіки. В Україні літографія широко застосовувалася у видавничій справі та станковій графіці XIX–XX століть.