Магічний реалізм

Магічний реалізм — термін, запроваджений мистецтвознавцем і критиком Францом Роом у 1925 році для опису повоєнного європейського живопису, у якому світ зображено з підкресленою чіткістю й реалістичною точністю, проте з відчуттям загадковості, дивовижності або сновидної відчуженості. На відміну від сюрреалізму, що вивільняв підсвідоме й нелогічне, магічний реалізм зберігає ясну, майже фотографічну виразність предметів, але наділяє буденне ауру таємниці. Ро пов'язував його з течією «нової речевості» (Neue Sachlichkeit) у німецькому мистецтві. Пізніше поняття поширилося на творчість художників різних країн, зокрема на американську сцену, а ще ширше — на літературу, де магічний реалізм став визначальним для латиноамериканської прози. У живописі магічний реалізм вирізняється гострою деталізацією, статичністю, дивними зіставленнями звичних об'єктів і відчуттям притлумленого напруження під поверхнею повсякдення. Течія відображала прагнення повернутися до фігуративності після абстрактних та експресіоністичних експериментів, водночас не втрачаючи модерної тривоги.