Марина
Різновид пейзажного жанру, присвячений морю: морським краєвидам, кораблям, гаваням; також окремий твір цього жанру.
Марина (італ. marina, від лат. marinus — морський) — пейзажний жанр, присвячений морській тематиці, і картина, що зображує морський краєвид. Жанр властивий живопису й графіці, трапляється і в розписі порцеляни та фаянсу. Митця, що працює переважно в цьому жанрі, називають мариністом; сама ця назва з’явилася в XIX столітті.
Мариною не є твір, де море — лише тло портрета, історичної чи побутової сцени. Англомовна музейна термінологія ділить це поле на два поняття: marines — твори про кораблі, суднобудування й гавані, та seascapes — твори, де панує сама водна стихія; українське «марина» охоплює обидва. Не слід плутати марину з мариністикою: в «Енциклопедії Сучасної України» так названо різновид літератури з морськими сюжетами.
Морські мотиви відомі від давніх цивілізацій, але самостійними об’єктами пейзажу морські краєвиди стали в Нідерландах у середині XVI століття, а на початку XVII століття марина оформилася там як окремий жанр. Серед майстрів пізнішого часу — В. Тернер та І. Айвазовський, автор близько 6000 картин на морську тему. В українському мистецтві до марин належать акварелі Тараса Шевченка з Аральської експедиції («Місячна ніч на Кос-Аралі», «Шхуни біля форту Кос-Арал»); у XX–XXI століттях жанр розвивали В. Пузирков, Ю. Єгоров та інші.
