Монохром

Монохром означає «одноколірний»; у мистецтві монохромним називають твір, виконаний лише в одному кольорі або в його відтінках і тонах. Художник обмежує палітру єдиним пігментом, працюючи натомість із градаціями світлого й темного, фактурою поверхні, матеріальністю та формою. Монохромний живопис зосереджує увагу на самій сутності кольору й площини, звільняючи полотно від зображальності та розповіді. Історично монохромна манера траплялася в гризайлі — живописі в сірих тонах, що імітував рельєф, — та в тональних рисунках. Як радикальний авангардний жест монохром постав на початку XX століття: чорні й білі полотна ставали маніфестами чистого мистецтва. У 1950–60-х роках Ів Кляйн зареєстрував (конвертом Соло в INPI, 1960) формулу насиченого ультрамарину IKB і створив серію суто синіх картин, Роберт Раушенберг писав білі полотна, а Ад Рейнгардт — майже чорні. Монохром порушив питання про межу живопису, про присутність глядача й про колір як самодостатню подію. Цей напрям тісно пов'язаний з абстракцією, мінімалізмом і концептуальним мистецтвом і залишається впливовою стратегією сучасних художників, зокрема в українському абстрактному живописі.