Нова британська скульптура

Нова британська скульптура — термін, що застосовується до творів молодих британських скульпторів 1980-х років, які, реагуючи на суворість мінімалізму та інтелектуальну аскезу концептуального мистецтва, обрали більш вільний, ігровий та образний підхід до матеріалів, технік і сюжетів. Замість промислової безособовості вони зверталися до знайдених предметів, побутового мотлоху, дешевих індустріальних матеріалів і яскравих кольорів, перетворюючи повсякденні речі на поетичні або іронічні об'єкти. До провідних постатей руху належать Тоні Креґґ, Річард Дікон, Білл Вудроу, Аніш Капур та Едвард Аллінгтон. Їхні роботи часто балансували між абстракцією й натяком на впізнавані форми, порушуючи питання споживацтва, урбанізму та зв'язку людини з матеріальним світом. Багато з цих митців здобули міжнародне визнання завдяки виставкам у галереї Ліссон у Лондоні. Нова британська скульптура повернула тактильність, дотепність і метафоричність у мову тривимірного мистецтва та значно вплинула на подальше покоління британських художників.