Нова скульптура

Нова скульптура (New Sculpture) — термін, що позначає напрям у британській пластиці другої половини XIX століття, приблизно з 1880-х до початку 1900-х років. Він виник як реакція на застиглий неокласицизм і статичність попередньої вікторіанської скульптури. Митці Нової скульптури прагнули більшого натуралізму, психологічної виразності, поетичності та символічного змісту, звертаючись водночас до впливів французької школи й італійського Ренесансу. Вони приділяли особливу увагу поверхні, руху, деталям і тонкому моделюванню, часто поєднуючи різні матеріали — бронзу, слонову кістку, кольорові емалі та коштовне каміння. До провідних постатей напряму належать Фредерік Лейтон, автор знакового «Атлета, що бореться з пітоном», Альфред Гілберт, Гамо Торнікрофт та Альфред Друрі. Нова скульптура також сприяла розвитку декоративної статуетки й тісно перегукувалася з рухом мистецтв і ремесел та стилем ар-нуво. Вона суттєво оновила британську пластику й підготувала ґрунт для модерністської скульптури XX століття.