Живопис нового духу

Живопис нового духу (New Spirit Painting) — термін, пов'язаний із відродженням експресіоністичного, фігуративного живопису приблизно на межі 1970-х і 1980-х років. Назва походить від резонансної виставки «A New Spirit in Painting», проведеної 1981 року в Королівській академії мистецтв у Лондоні під кураторством Крістоса Йоахімідеса, Ніколаса Серрота та Норманна Розенталя. Ця експозиція проголосила повернення живопису як провідної художньої форми після десятиліття панування концептуального, мінімалістичного й перформативного мистецтва, що ставили під сумнів саму актуальність малярства. На виставці поєднали визнаних майстрів — Пікассо, Матісса, Бекона — із молодшим поколінням експресивних художників, зокрема Ґеорґом Базелітцем, Ансельмом Кіфером, Юліаном Шнабелем та Франческо Клементе. Живопис нового духу утверджував емоційність, суб'єктивність, велику форму, насичений колір і повернення до історичних, міфологічних та особистих сюжетів. Виставка стала одним із маніфестів міжнародного неоекспресіонізму й засвідчила відновлення статусу традиційного малярства в мистецтві 1980-х.