Нове бачення

Нове бачення (The New Vision) — фотографічний рух 1920-х років, тісно пов'язаний із принципами Баухаусу та ідеями Ласло Мохой-Надя. Його прихильники стверджували, що фотоапарат здатний бачити світ інакше й ширше за людське око, а тому фотографія має власну естетику, незалежну від живопису. Характерні прийоми — знімання з різких верхніх та нижніх ракурсів, діагональні композиції, гра світлотіні, крупні плани, подвійні експозиції та експерименти з фотограмою. Мохой-Надь узагальнив ці ідеї в теоретичній праці, де закликав виховувати «нове бачення» як спосіб оновленого сприйняття дійсності. Рух вплинув на конструктивістську фотографію Центральної та Східної Європи, зокрема на аванґардні пошуки українських митців 1920-х років, які поєднували документальність із формальним експериментом. Нове бачення заклало підвалини модерністського розуміння фотографії як самостійного мистецтва.