Живописний

Живописний (мальовничий) — термін, що позначає нанесення фарби у «вільний», менш контрольований спосіб, унаслідок чого в завершеній картині лишаються видимі мазки пензля. Такий підхід протиставляється лінійному, або графічному, де форми окреслені чіткими контурами, а мазки згладжені й непомітні. Поняття «живописне» (нім. malerisch) розробив і теоретично обґрунтував швейцарський історик мистецтва Генріх Вельфлін у праці «Основні поняття історії мистецтва» (1915) як одну з п'яти пар протиставлень, за якими він розрізняв стилі Ренесансу й бароко. У живописному стилі форми зливаються, наголошується на масах світла й тіні, кольорі та русі, а не на замкненому контурі. Класичними прикладами живописного письма є твори Тиціана, Рембрандта, Веласкеса, Франса Гальса, а згодом — імпресіоністів. Живописний підхід підкреслює сам процес малювання й матеріальність фарби, тому лишається одним із ключових понять для аналізу стилю в європейському малярстві.