Панафриканізм

Панафриканізм — ідеологія й рух расової та культурної солідарності народів Африки та її діаспори, що сформувалися приблизно в середині XIX століття й набули сили в XX столітті. Політично панафриканізм прагнув єдності африканських народів, звільнення від колоніалізму та подолання наслідків работоргівлі, а культурно — утвердження гідності, спадщини й самобутності африканської цивілізації. У мистецтві ідеї панафриканізму живили пошук власної візуальної мови, вільної від європейського домінування, і повернення до автохтонних форм, символів та естетики. Ці настрої перегукувалися з рухами «негритюд» у франкомовному світі та Гарлемським ренесансом у Сполучених Штатах. Художники діаспори й континенту зверталися до африканської скульптури, тканин, орнаменту й усної традиції як джерел натхнення. У повоєнну добу, у період деколонізації, панафриканізм стимулював фестивалі африканського мистецтва, як-от FESTAC, та розвиток модерністських шкіл у незалежних державах. Він лишається впливовою основою для художнього самовизначення чорношкірих митців у всьому світі.