Патина

Патина зазвичай означає характерний зелений або коричневий поверхневий шар, що утворюється на бронзовій та іншій металевій скульптурі. Природна патина виникає внаслідок повільного окиснення металу під дією повітря, вологи й часу: мідь і бронза покриваються зеленуватими або блакитно-зеленими сполуками, тоді як інші метали набувають коричневих, чорних чи сріблястих відтінків. Такий шар не лише змінює колір твору, а й певною мірою захищає метал від подальшої корозії, надаючи скульптурі відчуття давнини й благородства. Окрім природного утворення, патину часто наносять штучно: скульптори й ливарники обробляють поверхню бронзи хімічними розчинами й нагріванням, щоб отримати задуманий колір і фактуру — від глибокого зеленого до теплого коричневого чи майже чорного. Таким чином патина стає свідомим художнім засобом, що підкреслює форму й гру світла на поверхні. У ширшому переносному значенні словом «патина» описують наліт часу на будь-яких старих предметах — потьмянілий метал, витерте дерево, — а також естетичну цінність слідів старіння. Реставратори ретельно розрізняють цінну історичну патину й шкідливі продукти корозії.