Перформанс-арт

Перформанс-арт — вид мистецтва, у якому митець використовує власне тіло як основний медіум і виконує певну дію чи серію дій, що самі стають художнім твором. На відміну від живопису чи скульптури, перформанс існує в часі й просторі, є ефемерним і часто неповторним, а його головними складниками стають присутність художника, тривалість, взаємодія з глядачем і сам живий досвід. Витоки жанру сягають авангардних вечорів дадаїстів у кабаре «Вольтер», футуристичних маніфестацій та бухарестських і паризьких експериментів початку XX століття, однак як самостійна форма перформанс сформувався в 1960–1970-х роках у контексті концептуального мистецтва, боді-арту та фемінізму. Класичними стали роботи Марини Абрамович, яка випробовувала межі тіла й витривалості, акції Йозефа Бойса з його ідеєю «соціальної скульптури», а також перформанси Віто Аккончі та Кріса Бердена. Часто перформанс фіксується у фотографіях, відео чи документах, які згодом самі стають музейними об'єктами. Жанр докорінно змінив уявлення про матеріальність і тривкість мистецького твору.