Плінт

Плінт — це важка основа, постамент або коробка, на якій стоїть і презентується скульптура. Плінт піднімає твір над рівнем підлоги чи землі, відокремлює його від навколишнього простору й уводить у поле зору глядача на потрібній висоті, а також фізично стабілізує статую. Форма плінта — простий куб, циліндр чи профільований п'єдестал — впливає на сприйняття скульптури: він може підкреслювати монументальність твору або, навпаки, ненав'язливо відступати, віддаючи всю увагу самій пластиці. Історично п'єдестал був невід'ємною частиною монументальної та станкової скульптури, часто прикрашеним рельєфами, написами чи архітектурним декором. Однак у XX столітті ставлення до плінта радикально змінилося: Костянтин Бранкузі почав трактувати п'єдестал як частину самого твору, а мінімалісти й представники ленд-арту нерідко відмовлялися від нього зовсім, ставлячи скульптуру просто на підлогу, щоб зруйнувати ієрархію «п'єдестал — глядач» і залучити реальний простір. Таким чином плінт із суто утилітарної опори перетворився на самостійний предмет художньої рефлексії про статус і межі скульптурного твору.