Поділля
Історичний та етнографічний регіон на південному заході України, що охоплює майже всю Вінницьку область, південь Хмельницької й Тернопільської та північ Одеської, з виразними традиціями вишивки низзю, килимарства та гончарства.
Поділля охоплює майже всю сучасну Вінницьку область, південні частини Хмельницької й Тернопільської областей та північ Одеської. Назву почали вживати в середині XIV століття для Пониззя — південно-східної частини Галицько-Волинського князівства з центром у Бакоті на Дністрі. 1434 року утворено Подільське воєводство з центром у Кам'янці, 1566-го — Брацлавське; після поділів Речі Посполитої більшість краю відійшла до імперії Романових (Подільська губернія, 1797), а землі на захід від Збруча — до Австрії.
Тривалий державний кордон по Збручу розділив край на два етнографічні субрегіони — Західне й Східне Поділля, і це помітно в народному мистецтві. Для Східного Поділля характерна вишивка низзю в чорній або чорно-червоній гамі, з геометричними мотивами. Сорочки Західного Поділля темні: чорний поєднують із темно-вишневим або жовтим, а візерунок суцільно вкриває рукав. Подільські килими ткали на горизонтальному верстаті; у них поширені геометричні мотиви — зубчасті ромби, восьмикутники, зірки, розети — та мотив «вазона».
Серед локальних традицій краю — бубнівська кераміка з розписом по жовтогарячому тлу, клембівська сорочка «з квіткою», борщівська вишивка. До Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесено «Традицію орнаментального розпису бубнівської кераміки» (2018), «Технологію створення клембівської сорочки „з квіткою“» (2020) та «Борщівську народну вишивку» (2020). Поділля як історичний регіон не збігається з однією сучасною областю.
