Полтавська вишивка «білим по білому»
Регіональна манера вишивки Полтавщини, у якій візерунок шиють білою ниткою по білому полотну, поєднуючи лічильну гладь (лиштву) з ажурними техніками.
«Білим по білому» — визначальна ознака народної вишивки Полтавщини; ажурне шиття білим по білому властиве також Чернігівщині. Колір тут не контрастує з тлом, тож малюнок читається завдяки рельєфу стібків і прозорим ділянкам.
Манера тримається на поєднанні двох груп технік: ажурних (вирізування, мережки) і лиштви — лічильної гладі з багатьма різновидами. Орнамент геометричний і стилізовано-рослинний; серед усталених мотивів — «ламане дерево», калина, гарбузове листя. До білої нитки можуть додавати сіру, вохристу, зеленкувату, блакитну, зрідка чорну — гама лишається приглушеною.
Співвідношення з решетилівською вишивкою таке: полтавська вишивка «білим по білому» — регіональний стиль усієї Полтавщини, а решетилівська — його найвідоміший локальний осередок із власною школою майстрів. Саме решетилівський варіант має статус охорони: «Технологію виконання вишивки „білим по білому“ селища Решетилівка» внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 2017 року. Полтавської вишивки загалом як окремого елемента в переліку немає; є ще один полтавський елемент — традиція вишивки жіночої сорочки на Гадяччині (2023). У списках ЮНЕСКО цих елементів немає.
