Решетилівський осередок
Осередок народних художніх промислів у Решетилівці на Полтавщині, відомий двома традиціями: рослинним килимарством і вишивкою «білим по білому». Обидві внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Решетилівка — осередок ткацтва й килимарства від кінця XIX століття. Тут діяли майстерня та професійна школа, згодом вишивальна артіль; у 1950–1980-х роках килими й вишивку виробляла Решетилівська фабрика художніх виробів імені Клари Цеткін, де працювало понад 450 майстрів. Від 1962 року її художнім керівником був Леонід Товстуха, автор понад 140 килимових композицій; серед майстринь — Надія Бабенко. Фабрика припинила роботу 2004 року, а 2018-го створено Всеукраїнський центр вишивки та килимарства.
Решетилівський килим належить до полтавського типу: рослинний орнамент зі стилізованих квітів і дерев, великі, монументальні мотиви на синьому або золотавому тлі. Такі килими ткали на вертикальному верстаті (кроснах) гребінною технікою, яка дозволяє вільно вести криволінійний рослинний малюнок.
Вишивка «білим по білому» — це шиття білою ниткою по білому полотну, де візерунок виникає з рельєфу й гри світла. В одному виробі поєднують п'ять–сім технік: лічильну гладь (лиштву), вирізування, мережки. Орнамент геометричний і стилізовано-рослинний; до білої нитки іноді додають сіру, вохристу, блакитну — стриману пастельну гаму.
До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України внесено «Технологію виконання вишивки „білим по білому“ селища Решетилівка» (2017) і «Традиції рослинного килимарства селища Решетилівка» (2018). У списках ЮНЕСКО жодного з цих елементів немає. «Білим по білому» — не винятково решетилівське явище: так шиють на всій Полтавщині й на Чернігівщині, а Решетилівка — найвідоміший осередок цієї манери.
