Повернення до порядку

Повернення до порядку (фр. retour à l'ordre) — європейський художній рух і настрій після Першої світової війни, що характеризувався поверненням до більш традиційних, класичних підходів у мистецтві та відмовою від крайніх авангардних експериментів попереднього десятиліття. Пережита катастрофа війни викликала в багатьох митців потяг до стабільності, ясності, порядку, гармонії та зв'язку з великою художньою спадщиною минулого. Замість фрагментації кубізму й агресії футуризму художники зверталися до врівноваженої композиції, чіткого рисунка, фігуративності та класичних сюжетів. Символічним втіленням цього повороту став «неокласичний» період Пабло Пікассо на початку 1920-х років із його монументальними, скульптурними жіночими постатями. В Італії паралельно розвивалася група «Новеченто», а французький поет і художник Жан Кокто був одним із теоретиків цього настрою. Повернення до порядку не було єдиним стилем, а радше спільною тенденцією, що охопила різні країни й вплинула як на модерністів, так і на офіційне мистецтво міжвоєнної доби, ставши важливим епізодом в історії мистецтва XX століття.