Романтизм

Романтизм — це художня мова почуття, уяви й свободи, що постала наприкінці XVIII — на початку XIX століття як бунт проти холодного раціоналізму класицизму та просвітницької впорядкованості. Його стрижнева ідея — піднести особисте переживання, пристрасть, мрію і драму людської душі над правилами й нормами. Формально романтизм послуговується динамічною, часто діагональною композицією, енергійним рухом, контрастами світла й тіні та експресивним, вільним мазком. Колорит буває драматичним і насиченим, здатним передати бурю, пожежу, місячне сяйво чи грозове небо. Мотиви — величні стихії природи, руїни, екзотика Сходу, історичні катастрофи, героїчні пориви та самотній мрійник перед безмежжям. Технічно митці цінують емоційну безпосередність над академічним вилощенням. У Франції Ежен Делакруа втілив пристрасну барвистість у «Свободі, що веде народ», а Теодор Жеріко — трагізм у «Плоту Медузи». В Іспанії Франсіско Гойя оголив темні глибини людства. Німець Каспар Давід Фрідріх творив містичні пейзажі самотності, а англієць Вільям Тернер розчиняв форму у стихії світла й повітря. Романтизм живив національне пробудження народів, зокрема українське, надихаючи інтерес до фольклору й історії. В Україні романтичні настрої живили творчість митців, захоплених козацькою минувшиною та народним побутом. Напрям був не єдиним стилем, а радше світовідчуттям, що по-різному втілювалося в різних країнах, а його спадок відлунював у символізмі й модерні наступних десятиліть. Сьогодні цей напрям цінують за емоційну глибину, культ уяви та ствердження неповторності людської особистості.