Сільський натуралізм

Сільський натуралізм (Rural Naturalism) — живописний рух другої половини XIX століття, що характеризувався сценами сільського життя й праці, зображеними в реалістичній, а часто й сентименталізованій манері. Напрям розвивався під впливом французького реалізму, зокрема творчості Жана-Франсуа Мілле та барбізонської школи, а також методу пленерного живопису, який дозволяв художникам працювати безпосередньо на природі й точно передавати світло та атмосферу. Особливий вплив мав приклад Жуля Бастьєн-Лепажа, чиї полотна з селянами поєднували документальну достовірність із поетичним відчуттям. Сільський натуралізм зображував селян, пастухів, женців, рибалок і дітей у моменти праці та відпочинку, наголошуючи на гідності простого життя, зв'язку людини із землею та плинності сільського буття. Рух набув поширення в багатьох країнах Європи й Америки, надихаючи цілі колонії художників, як-от Ньюлінська школа в Британії. Хоча часом його докоряли за ідеалізацію, сільський натуралізм відіграв важливу роль у демократизації сюжетів мистецтва та в утвердженні реалістичного погляду на життя звичайних людей.