Автопортрет
Портрет митця, який він виконав сам; різновид портретного жанру.
Автопортрет — зображення митця, створене ним самим: мальоване, рисоване, різьблене чи ліплене. Це різновид портрета, а не окремий жанр. Автопортретом буває і самостійний твір, і «прихована» постать автора всередині сюжетної чи пейзажної композиції, тому автопортретність окремих давніх зображень лишається припущенням.
У давнину й у Середньовіччі автопортрети були рідкісні; середньовічні майстри інколи вводили власну подобу в композицію як своєрідний підпис. Самостійним явищем автопортрет став у добу Відродження. Найчастіше митці писали себе не на замовлення, тож такі твори менше залежали від тогочасних канонів і зазвичай мали камерний характер: художник за роботою, з палітрою й пензлями, у майстерні, серед рідних.
Найдавнішим відомим автопортретом в українському малярстві вважають зображення на підписній іконі «Розп’яття» (1691, В. Липський), де автор показав себе поряд із родиною донатора. Першим автопортретом як окремим твором енциклопедії називають роботу А. Полуботок (1801). Особливе місце жанр посідає у творчості Тараса Шевченка; на зламі XIX–XX століть автопортрети й цілі їх цикли створювали Олександр Мурашко, Олекса Новаківський та інші. Уродженець Києва Казимир Малевич написав свій «Автопортрет» (1908 або 1910–1911) ще до супрематизму — насиченими площинами кольору на тлі червоних постатей.
