Соціальний поворот

«Соціальний поворот» (social turn) — термін, який критикеса Клер Бішоп популяризувала близько 2006 року для опису помітного повернення сучасного мистецтва до соціально заангажованих практик. Ідеться про твори, які є колаборативними, часто партисипативними (за участю глядачів чи спільнот) і в яких люди, соціальні стосунки та спільна дія стають власне матеріалом і середовищем мистецтва, а не лише його темою. Такі проєкти нерідко відбуваються поза межами галереї, у публічному просторі, школах, районах чи громадах, і стирають межу між мистецтвом, активізмом і соціальною роботою. Соціальний поворот пов'язаний із поняттями реляційної естетики (Ніколя Бурріо), партисипативного та діалогічного мистецтва. Бішоп водночас і описала явище, і критично його проаналізувала, наголошуючи, що етична цінність співпраці не повинна автоматично витісняти естетичне й критичне судження про якість твору. Це напруження між добрими намірами й художньою переконливістю лишається центральним у дискусіях про громадські, спільнотні та активістські мистецькі практики, зокрема й в українському контексті, де партисипативні проєкти набули ваги під час суспільних потрясінь.