Натюрморт

Натюрморт — один з основних жанрів західного мистецтва, предметом якого є нерухомі, неживі об'єкти: квіти, фрукти й овочі, посуд, книги, музичні інструменти, здобич полювання, черепи та інші речі, впорядковані в композицію. Сама назва (франц. nature morte — «мертва природа», англ. still life — «нерухоме життя») точно передає суть жанру. У традиційній ієрархії натюрморт посідав найнижче місце, бо вважалося, що він вимагає лише вправності у копіюванні видимого, а не уяви чи високих ідей. Попри низький офіційний статус, натюрморт розквітнув у голландському й фламандському мистецтві XVII століття, ставши полем віртуозної майстерності у передачі фактури, світла, кольору й ілюзії матеріальності. Багато натюрмортів несли прихований символічний зміст — передусім ванітас, що нагадували про тлінність життя. Пізніше Жан-Батіст Шарден надав жанру шляхетної простоти, а на межі XIX–XX століть натюрморт став справжньою лабораторією модернізму: Поль Сезанн через яблука й глеки досліджував форму й простір, а кубісти Пабло Пікассо й Жорж Брак розклали предмети на грані й площини. Так «найскромніший» жанр перетворився на майданчик найсміливіших художніх революцій.