Одна робота, яку ставили тричі
Велика вертикальна композиція змінювала місце двічі перед відкриттям — і залишилася там, де світло падає збоку.
Монтажники згадують цю роботу окремо. Спершу її поставили в центрі першого залу, де вона перекривала прохід. Потім перенесли до дальньої стіни, і там верхня третина зникала в тіні.
Остаточне місце знайшлося випадково: біля бічного вікна, де денне світло йде під кутом і виявляє фактуру поверхні. Куратор каже, що саме так роботу й задумували показувати, хоча в експлікації про це не написано.
