Реалізм

Реалізм — це художня мова, що прагне правдиво й неупереджено відтворити навколишню дійсність такою, якою вона є, без ідеалізації, міфологічного орнаменту чи романтичного піднесення. Його ядрова ідея — визнати гідними мистецтва звичайних людей, працю, побут і соціальні суперечності. Формально реалізм спирається на точний рисунок, вивірену анатомію, переконливу перспективу й тональне моделювання об'єму. Колорит зазвичай стриманий, наближений до природного, з увагою до реального освітлення та матеріальності фактур. Композиція уникає штучної театральності, тяжіючи до природних, спостережених мізансцен. Мотиви — селяни, робітники, міські типи, портрети сучасників, жанрові сцени, пейзаж рідного краю. Технічно митці цінують ретельність письма й достовірність деталі. Як свідома програма реалізм оформився у Франції в середині XIX століття: Гюстав Курбе кинув виклик академізму полотнами про каменотесів і похорон, а Жан-Франсуа Мілле оспівав селянську працю. На українських теренах реалізм дав плеяду майстрів, народжених в Україні. Український художник Ілля Рєпін, уродженець Чугуєва на Слобожанщині, створив монументальні «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та гострі соціальні полотна. Микола Пимоненко з любов'ю відтворив український сільський побут, обряди і краєвиди. Поряд із критичним струменем розвивався і ліричний, зосереджений на красі буденного та поезії природи. Костянтин Трутовський і Сергій Васильківський утвердили національний реалістичний пейзаж та жанрову картину. Реалізм заклав основу критичного погляду на суспільство. Сьогодні його цінують за майстерність, людяність і здатність говорити правду про життя.