Фея живопису

Феєричний живопис (fairy painting) — жанр, що зображує фей, ельфів, гномів та інші істоти з фольклору, міфології й надприродного світу. Особливо тісно він пов'язаний із вікторіанською Британією середини й другої половини XIX століття, коли захоплення казками, легендами й потойбічним поєдналося з інтересом до літератури — насамперед до п'єс Шекспіра «Сон літньої ночі» та «Буря», що стали улюбленими джерелами сюжетів. Такі картини вирізняються надзвичайною деталізацією, дрібним масштабом фігур і фантастичною, часом бентежною атмосферою. Серед найвідоміших майстрів жанру — Річард Дадд, чия сповнена маніакальної точності «Майстерний удар казкового дроворуба» (1855–1864) створювалася під час перебування художника в психіатричній лікарні, а також Джозеф Ноел Пейтон і Джон Анстер Фіцджеральд. Феєричний живопис відображав складні течії вікторіанської культури: втечу від індустріальної дійсності в світ уяви, інтерес до дитинства, потойбіччя та несвідомого, а іноді й приховані еротичні чи тривожні підтексти. Сьогодні ці твори цінують за технічну майстерність, багату фантазію та своєрідне вікно у психологію доби.