Кінець століття

«Кінець століття» (фр. «фен де сьєкль») — французький вислів, який уживають насамперед як історичний термін на позначення кінця дев'ятнадцятого століття, а точніше — десятиліття 1890-х років. Він передає особливу атмосферу тієї доби: суміш витонченої втоми, песимізму, відчуття завершення епохи, але водночас передчуття оновлення й неспокійного очікування нового. У культурному сенсі «кінець століття» тісно пов'язаний із декадансом, символізмом та естетизмом; його прикметами були захоплення штучністю, еротикою, містикою, хворобливою красою й розкладом усталених цінностей. У візуальному мистецтві настрої доби втілювали стиль модерн (ар-нуво) з його плинними лініями, графіка Обрі Бердслі, символістський живопис Ґюстава Клімта та Віденського сецесіону. Це був час бурхливих суспільних змін, наукових відкриттів, урбанізації та тривоги перед майбутнім. Атмосфера порубіжжя живила й українську модерну культуру, у якій символізм, сецесія та естетика оновлення форм позначилися на живописі, графіці й літературі доби модернізму. Термін «кінець століття» досі вживають для опису переломних, тривожно-витончених настроїв на зламі історичних епох.