Інтагліо

Інтагліо (від італійського intaglio — «різьблення», «виїмка») — узагальнена назва форм друку, у яких зображення утворюється заглибленнями на друкарській пластині: саме поглиблені лінії або протравлені ділянки утримують фарбу. Пластину, зазвичай мідну чи цинкову, повністю вкривають фарбою, а потім витирають поверхню, лишаючи фарбу тільки в борозенках; під тиском преса зволожений папір вдавлюється в заглиблення й переймає зображення. До технік інтагліо належать гравюра різцем, офорт, суха голка, акватинта та меццотинто. Ця родина технік протилежна високому друку (дереворит, ліногравюра), де фарбу тримають опуклі елементи. Розквіт інтагліо припадає на XV–XVIII століття у творчості Дюрера, Рембрандта, Гойї. В Україні мідьоритні гравюри активно розвивалися у книжковому й іконографічному мистецтві доби бароко, зокрема у майстернях Києво-Печерської лаври, де інтагліо слугувало для складних ілюстрацій і панегіричних аркушів.