Неоромантизм

Неоромантизм — термін, що застосовується до уявних і часто досить абстрактних пейзажних живописів британських художників Пола Неша, Ґрема Сазерленда та інших наприкінці 1930-х і в 1940-х роках. Рух постав як своєрідне відродження духу англійського романтизму дев'ятнадцятого століття — Вільяма Блейка, Семюела Палмера й Джона Мартіна — у відповідь на тривоги передвоєнного та воєнного часу. Неоромантики зверталися до рідного ландшафту як до джерела містичного, поетичного й часом моторошного переживання, наділяючи пагорби, дерева, руїни та стародавні камені відчуттям духовної присутності та історичної глибини. Їхні краєвиди сповнені меланхолії, самотності й напруженої атмосфери, а форми нерідко наближаються до сюрреалістичної деформації та символічної узагальненості. До кола неоромантиків належали також Джон Пайпер, Джон Мінтон та молодий Люціан Фройд на ранньому етапі. Рух відіграв важливу роль у британському воєнному й повоєнному мистецтві, зокрема у творчості офіційних художників війни, і виразив прагнення відшукати духовне коріння та національну ідентичність у пейзажі рідної землі.