Шотландські кольористи

Шотландські кольористи (Scottish Colourists) — група з чотирьох шотландських художників, які на початку XX століття одними з перших принесли до Британії інтенсивний колорит і сміливе письмо французького постімпресіонізму й фовізму. До неї належали Семюел Джон Пеплоу, Френсіс Кемпбелл Бойл Каделл, Джон Дункан Ферґюссон та Джордж Леслі Гантер. Хоча формального об'єднання вони не створили, четверо художників тричі виставлялися разом — уперше 1924 року в паризькій галереї Барбазанж (Galerie Barbazanges, виставка «Les Peintres de l'Écosse Moderne»); назва ж поширилася пізніше, зокрема завдяки книжці «Three Scottish Colourists» (1950). Їх єднали спільні художні орієнтири та тісні зв'язки з Парижем. Усі четверо тривалий час жили або навчалися у Франції й зазнали впливу Мане, Сезанна, Матісса та фовістів. Вони писали яскраві натюрморти, пейзажі шотландського узбережжя й островів, елегантні інтер'єри та портрети, поєднуючи насичений колір із рішучими, спрощеними формами. Ферґюссон був найближчим до континентального авангарду й активно працював у паризькому середовищі, тоді як Пеплоу вславився вишуканими натюрмортами з трояндами й тюльпанами. Шотландські кольористи відіграли ключову роль у модернізації британського живопису, прищепивши йому континентальну свободу кольору, і сьогодні вважаються одними з найважливіших шотландських художників першої половини XX століття.